Значення в інших словниках
-
володіти —
володі́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
володіти —
Мати <�за душею>, посідати, р. владати, володати; (ким) панувати <�володарювати> над; (чим) орудувати; (мовою) знати що; (собою) контролювати себе.
Словник синонімів Караванського
-
володіти —
-ію, -ієш, недок., ким, чим. 1》 Мати що-небудь у своїй власності. || Мати певну обдарованість, відзначатися чимось (голосом і т. ін.). 2》 також без додатка. Те саме, що володарювати. 3》 перен. Мати можливість підкоряти когось своєму впливові, своїй волі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
володіти —
ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Бути наділеним правом користуватися чим-небудь або мати що-небудь у своїй власності. – А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Панас Мирний);...
Словник української мови у 20 томах
-
володіти —
див. хазяйнувати
Словник синонімів Вусика
-
володіти —
володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю. Триматися врівноважено та спокійно; уміти стримуватися. І якщо слова його звучали немовби байдуже, то погляд цей показав їм, що він зовсім не спокійний, що він лише добре володіє собою (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
володіти —
ВОЛОДІ́ТИ чим (мати що-небудь у своїй власності), ПОСІДА́ТИ що, ВЛАДУВА́ТИ рідше, ВЛАДА́ТИ рідше, ОБЛА́ДУВАТИ заст. Тепер Стратон Веремій володів тільки одним ставом (М. Стельмах); Газди ходили, розглядали свою землю, скільки хто її посідав (О.
Словник синонімів української мови
-
володіти —
Володіти, -дію, -дієш чим
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
володіти —
ВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., ким, чим. 1. Мати що-небудь у своїй власності. — А закон про вибори установлює, що всі ті, хто володіють наділеною землею, вибирають окремо від власників (Мирний, IV, 1955, 365); — Всі багатства країни належатимуть тим...
Словник української мови в 11 томах
-
володіти —
Володіти, -дію, -єш гл. Владѣть.
Словник української мови Грінченка