вприпуст

ДОСХОЧУ́ (до повного задоволення), ВВО́ЛЮ (УВО́ЛЮ), ДОНЕ́СХОЧУ розм., ДОНЕ́ХОЧУ розм., ДОСИ́ТА розм., ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ) розм., ПОДОСТА́ТКОМ діал. Коло неї хлопці, як хміль коло тичини, в'ються... хочеться їй з ними погуляти, уволю нареготатися, досхочу подуріти (Панас Мирний); В літню куряву та спеку вволю не нагуляєшся, не набігаєшся (С. Васильченко); — Напоїть сьогодні верблюдів донесхочу (З. Тулуб); І ну щипать лиця. Нащипала (Мася) донехочу і сіла (А. Свидницький); — Ну і що ж, — запитав Стефко, насміявшися досита, — розсудила Войцехова вашу суперечку? (І. Франко); Коні їдять овес уприпуст (Словник Б. Грінченка); Темна чорнявка.. пашіла здоров'ям. Свіже повітря й подостатком харчу служило їй (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. вприпуст — впри́пуст прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. вприпуст — <�УПРИПУСТ> пр. досхочу, уволю, жм. скільки влізе, кн. без обмеження.  Словник синонімів Караванського
3. вприпуст — (уприпуст), присл., розм. Скільки завгодно; досхочу, вволю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вприпуст — ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ), присл., розм. Скільки завгодно; досхочу, вволю. Коні їдять овес уприпуст (Сл. Гр.); Хтось пустив провокаційну чутку, ніби попадя у великий піст їла скоромне, яке вона одержувала вприпуст з закритого попівського розподільника (О. Довженко).  Словник української мови у 20 томах
5. вприпуст — ВПРИ́ПУСТ (УПРИ́ПУСТ), присл., розм. Скільки завгодно; досхочу, вволю. Коні їдять овес уприпуст (Сл. Гр.); Та ще хтось пустив провокаційну чутку, ніби попадя у великий піст їла скоромне, яке вона одержувала вприпуст з закритого попівського розподільника (Довж., II, 1959, 36).  Словник української мови в 11 томах