втеча

УТЕ́ЧА (ВТЕ́ЧА), УТЕ́КА (ВТЕ́КА) заст., УТІ́К заст., УТІ́КИ (ВТІ́КИ) мн., заст. Вість про його (опришка) утечу випередила його самого (Г. Хоткевич); Утік не славен (М. Номис); Остап зміркував, що пан, дізнавшись про його втіки, міг послати за ним наздогін (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. втеча — вте́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. втеча — д. втіка, втіки, утік; (військ.) ВІДСТУП; (від смерти) порятунок.  Словник синонімів Караванського
3. втеча — див. утеча. Втеча капіталів — вивіз капіталу в грошовій формі, викликаний загрозою його втрати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча.  Словник української мови у 20 томах
5. втеча — Вте́ча, -чі, -чі, -чею; вте́чі, втеч  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. втеча — ВТЕ́ЧА див. уте́ча.  Словник української мови в 11 томах