відквітувати

ВІДЦВІСТИ́ (перестати, закінчити цвісти), ВІДКВІТУВА́ТИ, ВІДКВІ́ТНУТИ, ПЕРЕЦВІСТИ́, ВІДЦВІСТИ́СЯ розм.; ВІДКРАСУВА́ТИСЯ (про злакові культури). — Недок.: відцвіта́ти, перецвіта́ти, відцвіта́тися. Ой, цвіла та й відцвіла калинонька в лузі (Уляна Кравченко); Вже давно жито відквітувало (Ю. Збанацький); Одквітне квіт, і теплим молоком Повіє литий колос у роздоллі (М. Стельмах); (Лісовик:) Вже й сон-трава перецвітати стала (Леся Українка); Одцвілися, облетіли всі сади рясні (Дніпрова Чайка); Відкрасувалися буйно жита й пшениці (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. відквітувати — відквітува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відквітувати — -ує і відквітнути, -не; мин. ч. відквітнув, -тла, -тло; док. Закінчити, перестати квітувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відквітувати — ВІДКВІТУВА́ТИ див. відквіта́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. відквітувати — ВІДКВІТУВА́ТИ, у́є і ВІДКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. відкві́тнув, тла, ло; док. Закінчити, перестати квітувати. Вже давно жито відквітувало (Збан., Єдина, 1959, 7); В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли… (Сос., Близька далина, 1960, 76); *Образно.  Словник української мови в 11 томах