відквітувати —
ВІДКВІТУВА́ТИ, у́є і ВІДКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. відкві́тнув, тла, ло; док. Закінчити, перестати квітувати. Вже давно жито відквітувало (Збан., Єдина, 1959, 7); В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли… (Сос., Близька далина, 1960, 76); *Образно.
Словник української мови в 11 томах