відки
ВІ́ДКИ, присл., розм.
Те саме, що зві́дки.
Після страшенного зворушення я .. не знав, де я, що зо мною діється й відки я тут узявся (І. Франко);
– Відки Зоня знає, з якої вона хати? (Леся Українка);
На покуті, в блакитному промінні, що лилося не знати відки, Славко побачив велику трипелюсткову квітку (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)