відкид
ВІ́ДКИД, у, ч., діал.
1. Схил (гори, скелі і т. ін.).
Сіла .. на одкиді скелі (І. Нечуй-Левицький);
Він пригнався з ярмарку із самого Луцька, вхопив свою Мокрину – і туди, в ту хату на відкиді, поблизу майдану (Б. Харчук).
2. Віддзеркалення.
Дарма брати ходять понад берегами, – у бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)