відкид
ВІ́ДКИД, у, ч., діал.
1. Схил (гори і т. ін.).
Сіла.. на одкиді скелі (Н.-Лев., І, 1956, 180).
2. Віддзеркалення.
Дарма брати ходять понад берегами, — у бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів (Вовчок, І, 1955, 326).
Словник української мови (СУМ-11)