відкопилюватися

ВИПИНА́ТИСЯ (видаватися, виступати наперед, убік під час напруження, руху), ВІДДИМА́ТИСЯ, ВІДДУВА́ТИСЯ, П'ЯСТИ́СЯ рідше, ПНУ́ТИСЯ рідше; ВІДСТОВБУ́РЧУВАТИСЯ (також назад); ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯ розм., ЗАКОПИ́ЛЮВАТИСЯ розм. (звич. про губи). — Док.: ви́пнутися, ви́п'ястися, відду́тися, відстовбу́рчитися, відкопи́литися, закопи́литися. Жартує та сміється, аж вилиці випинаються на сухих щоках (І. Нечуй-Левицький); Її чорне обличчя стало якимсь кумедно поважним, червоні губи віддулися, неначе вона сердилась (М. Коцюбинський); Ех, Гамалія, Гамалія, гордий та вільний. Чого ж твої плечі згорбились, а голова похилилась? Чого між мотуззям пнуться козацькі жили? (Григорій Тютюнник); — А ви напам'ять вже вивчили? — недовірливо покосився підполковник і знову його перегнуті .. уста відстовбурчувались (М. Стельмах); (Солдат:) А пані усміхається так лагідно до гостей. І нижня губа відкопилилася (П. Кочура); — Дивлюся — ніс закопилився (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. відкопилюватися — відкопи́люватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відкопилюватися — -юється, недок., відкопилитися, -иться, док., розм. Випинатися (про губи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкопилюватися — ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДКОПИ́ЛИТИСЯ, иться, док., розм. Випинатися (про губу, губи). – А ми то знаємо її [пані] натуру, якщо в неї губа відкопилюється, то буде всім горе (П. Кочура); Уста його різко відкопилилися злобним прикривленим [скривленим] кружком (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. відкопилюватися — ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДКОПИ́ЛИТИСЯ, иться, док., розм. Випинатися (про губи). — А ми то знаємо її [пані] натуру, якщо в неї губа відкопилюється, то буде всім горе (Кочура, Зол. грамота, 1960, 102); У нього.. відкопилилися губи (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 18).  Словник української мови в 11 томах