відлічити

ВІДРАХО́ВУВАТИ (внаслідок підрахунку відокремлювати частину від чого-небудь), ВІДЛІ́ЧУВАТИ. — Док.: відрахува́ти, відлічи́ти. Вона вийняла паку банкнотів і відрахувала потрібну суму (Ю. Смолич); Гессен уже, тикаючи нагаєм, відраховує, відділяє з гурту кільканадцятеро найкрутов'язіших, шикує в два ряди (О. Гончар); Дістала тітка Мокрина з скрині калиточку, відлічила десятку (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. відлічити — відлічи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відлічити — див. відлічувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відлічити — ВІДЛІЧИ́ТИ див. відлі́чувати.  Словник української мови у 20 томах
4. відлічити — ВІДЛІЧИ́ТИ див. відлі́чувати.  Словник української мови в 11 томах
5. відлічити — Відлічити, -ся см. відлічувати, -ся.  Словник української мови Грінченка