відманити

ВІДВА́БЛЮВАТИ (ваблячи, відвертати когось від чогось), ВІДМА́НЮВАТИ, ВІДВО́ДИТИ. — Док.: відва́бити, відмани́ти, відвести́. І Підкоморій, мабуть, Од діла чесного хлопчини не одвабить (переклад М. Рильського); Що я наближусь, вона (пташка) знов пурхне, і відманила від села (Ганна Барвінок); Перепелиця-мати.. біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей (І. Багмут).

Значення в інших словниках

1. відманити — відмани́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відманити — -аню, -аниш, док., відманювати, -юю, -юєш, недок., перех. Манячи, відводити від чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відманити — ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. відманити — ВІДМАНИ́ТИ див. відма́нювати.  Словник української мови в 11 томах
5. відманити — Відманити см. відманювати.  Словник української мови Грінченка