відміна

ВІДМІ́ННІСТЬ (риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого), ВІДМІ́НА, РОЗРІ́ЗНЕННЯ, ВІДХИ́ЛЕННЯ. Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень (М. Рильський); Не земля, а слово буде моїм хлібом і тому я повинен знати всі його відміни (М. Стельмах); Діалектні відхилення від літературної мови.

ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн. (різка або несподівана зміна); ПЕРЕВОРО́Т, ПОВОРО́Т, ЗЛАМ, ПЕРЕЛО́М, ОБОРО́Т рідко, ПОВОРІ́Т рідко (різка, докорінна зміна); ПЕРЕІНА́КШЕННЯ розм., ПЕРЕІНА́ЧЕННЯ розм. рідше (шляхом переробки тощо). Бої круг Севастополя не вщухають, але на фронті без змін (В. Кучер); Все було як завжди, .. і чудно думати було, що станеться якась переміна (М. Коцюбинський); Восени кожен день — якась відміна: то зів'яла стеблина, то зелений лист пожовк... (М. Рильський); Він мені розповідав, що вони теж готувалися до втечі. І що в них було б вийшло неодмінно, коли б не ця дурна пертурбація із робочими командами (Ю. Збанацький); Значить — переворот духовний та літературний наступає по перевороті економічнім (І. Франко); Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся (С. Чорнобривець). — Пор. 1. видозмі́на, перетво́рення.

ВІДМІ́НА (група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень), ДЕКЛІНА́ЦІЯ заст. В українській мові розрізняють чотири відміни іменників (з посібника); Це слово (фрукт) латинське четвертої деклінації (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. відміна — Відмі́на: «поганець»[ VI, 144] (первісно «заміняна відьмою в породільниці дитина» згідно з народними повір'ями) [ОГ] — в окр. значенні: виродок [52] — виродок, чортеня [VI] — виродок [I] — за народною міфологією, чортеня, яким підмінено дитину [19;VII] — підкинута дитина, (відмінчя) [X]  Словник з творів Івана Франка
2. відміна — відмі́на 1 іменник жіночого роду відмінність; варіант відмі́на 2 іменник жіночого роду група слів, що мають спільні особливості відмінювання  Орфографічний словник української мови
3. відміна — Відмі́на. Вид, різновид. Як хочемо мати ліпші відміни ростин, то не можна спровадити новий ґатунок з чужого краю, але треба таки в своїм краю, на своїй землі витворити нові Гатунки. [...  Українська літературна мова на Буковині
4. відміна — ВАРІЯНТ, модифікація, відмінність; (неподібність) відмінна риса <�ознака, прикмета>; (в житті) зміна, переміна; грм. група відмінювання.  Словник синонімів Караванського
5. відміна — [в'ідм’іна] -ние, д. і м. -н'і  Орфоепічний словник української мови
6. відміна — -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відміну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
8. відміна — Відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни грунту, насамперед супіскові чорноземи (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 251).  Словник української мови в 11 томах