1. Словник синонімів української мови

відміна

ВІДМІ́ННІСТЬ (риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого), ВІДМІ́НА, РОЗРІ́ЗНЕННЯ, ВІДХИ́ЛЕННЯ. Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень (М. Рильський); Не земля, а слово буде моїм хлібом і тому я повинен знати всі його відміни (М. Стельмах); Діалектні відхилення від літературної мови.

ЗМІ́НА (про стан, рух, ознаку, властивість і т. ін. — перехід, перетворення чого-небудь у щось якісно інше), ПЕРЕМІ́НА, ВІДМІ́НА, ПЕРТУРБА́ЦІЯ книжн. (різка або несподівана зміна); ПЕРЕВОРО́Т, ПОВОРО́Т, ЗЛАМ, ПЕРЕЛО́М, ОБОРО́Т рідко, ПОВОРІ́Т рідко (різка, докорінна зміна); ПЕРЕІНА́КШЕННЯ розм., ПЕРЕІНА́ЧЕННЯ розм. рідше (шляхом переробки тощо). Бої круг Севастополя не вщухають, але на фронті без змін (В. Кучер); Все було як завжди, .. і чудно думати було, що станеться якась переміна (М. Коцюбинський); Восени кожен день — якась відміна: то зів'яла стеблина, то зелений лист пожовк... (М. Рильський); Він мені розповідав, що вони теж готувалися до втечі. І що в них було б вийшло неодмінно, коли б не ця дурна пертурбація із робочими командами (Ю. Збанацький); Значить — переворот духовний та літературний наступає по перевороті економічнім (І. Франко); Від такого трагічного повороту справи у Юрка на голові чуб піднявся (С. Чорнобривець). — Пор. 1. видозмі́на, перетво́рення.

ВІДМІ́НА (група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень), ДЕКЛІНА́ЦІЯ заст. В українській мові розрізняють чотири відміни іменників (з посібника); Це слово (фрукт) латинське четвертої деклінації (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відміна — Відмі́на: «поганець»[ VI, 144] (первісно «заміняна відьмою в породільниці дитина» згідно з народними повір'ями) [ОГ] — в окр. значенні: виродок [52] — виродок, чортеня [VI] — виродок [I] — за народною міфологією, чортеня, яким підмінено дитину [19;VII] — підкинута дитина, (відмінчя) [X] Словник з творів Івана Франка
  2. відміна — відмі́на 1 іменник жіночого роду відмінність; варіант відмі́на 2 іменник жіночого роду група слів, що мають спільні особливості відмінювання Орфографічний словник української мови
  3. відміна — Відмі́на. Вид, різновид. Як хочемо мати ліпші відміни ростин, то не можна спровадити новий ґатунок з чужого краю, але треба таки в своїм краю, на своїй землі витворити нові Гатунки. [... Українська літературна мова на Буковині
  4. відміна — ВАРІЯНТ, модифікація, відмінність; (неподібність) відмінна риса <�ознака, прикмета>; (в житті) зміна, переміна; грм. група відмінювання. Словник синонімів Караванського
  5. відміна — [в'ідм’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. відміна — -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відміну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  8. відміна — Відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни грунту, насамперед супіскові чорноземи (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 251). Словник української мови в 11 томах