відміна
відмі́на
[в'ідм’іна]
-ние, д. і м. -н'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відміна — Відмі́на: «поганець»[ VI, 144] (первісно «заміняна відьмою в породільниці дитина» згідно з народними повір'ями) [ОГ] — в окр. значенні: виродок [52] — виродок, чортеня [VI] — виродок [I] — за народною міфологією, чортеня, яким підмінено дитину [19;VII] — підкинута дитина, (відмінчя) [X] Словник з творів Івана Франка
- відміна — відмі́на 1 іменник жіночого роду відмінність; варіант відмі́на 2 іменник жіночого роду група слів, що мають спільні особливості відмінювання Орфографічний словник української мови
- відміна — Відмі́на. Вид, різновид. Як хочемо мати ліпші відміни ростин, то не можна спровадити новий ґатунок з чужого краю, але треба таки в своїм краю, на своїй землі витворити нові Гатунки. [... Українська літературна мова на Буковині
- відміна — ВАРІЯНТ, модифікація, відмінність; (неподібність) відмінна риса <�ознака, прикмета>; (в житті) зміна, переміна; грм. група відмінювання. Словник синонімів Караванського
- відміна — -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відміну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- відміна — ВІДМІ́ННІСТЬ (риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого), ВІДМІ́НА, РОЗРІ́ЗНЕННЯ, ВІДХИ́ЛЕННЯ. Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень (М. Словник синонімів української мови
- відміна — Відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни грунту, насамперед супіскові чорноземи (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 251). Словник української мови в 11 томах