відміна

Відмі́на:

«поганець»[ VI, 144] (первісно «заміняна відьмою в породільниці дитина» згідно з народними повір'ями) [ОГ]

— в окр. значенні: виродок [52]

— виродок, чортеня [VI]

— виродок [I]

— за народною міфологією, чортеня, яким підмінено дитину [19;VII]

— підкинута дитина, (відмінчя) [X]

Джерело: Зведений словничок пояснень слів з видань творів Івана Франка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відміна — Відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. відміна — ВАРІЯНТ, модифікація, відмінність; (неподібність) відмінна риса <�ознака, прикмета>; (в житті) зміна, переміна; грм. група відмінювання. Словник синонімів Караванського
  3. відміна — Відмі́на. Вид, різновид. Як хочемо мати ліпші відміни ростин, то не можна спровадити новий ґатунок з чужого краю, але треба таки в своїм краю, на своїй землі витворити нові Гатунки. [... Українська літературна мова на Буковині
  4. відміна — відмі́на 1 іменник жіночого роду відмінність; варіант відмі́на 2 іменник жіночого роду група слів, що мають спільні особливості відмінювання Орфографічний словник української мови
  5. відміна — [в'ідм’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  6. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  7. відміна — -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відміну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. відміна — ВІДМІ́ННІСТЬ (риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого), ВІДМІ́НА, РОЗРІ́ЗНЕННЯ, ВІДХИ́ЛЕННЯ. Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень (М. Словник синонімів української мови
  9. відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни грунту, насамперед супіскові чорноземи (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 251). Словник української мови в 11 томах