відміна
ВІДМІ́НА, и, ж.
1. Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант.
Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни грунту, насамперед супіскові чорноземи (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 251).
2. Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого.
Визнаючи наявність спільних рис вищої нервової діяльності у людини і тварин, І. П. Павлов у той же час указував і на відміни в них (Вісник АН, 9, 1949, 31);
Подібності, так само як і відміни, допомагають краще відчути, як художній твір відбиває велику правду життя (Рад. літ-во, 9, 1965, 18).
На відмі́ну від кого, чого — інакше,ніж хтось, щось; у протилежність, на противагу кому-, чому-небудь.
Пушкін, на відміну від багатьох своїх сучасників, не був схильний ідеалізувати буржуазний порядок, що встановився у Сполучених Штатах (Літ. газ., 9.VI 1949, 1).
3. Зміна, переміна чого-небудь.
Для одміни ми їздили в море ловити рибу (Коцюб., II, 1955, 300);
Восени кожен день — якась відміна: то зів’яла стеблина, то зелений пожовк… (Рильський, І, 1956, 216);
Весна принесла чималі одміни в її серце (Стельмах, II, 1962, 332).
4. рідко. Те саме, що скасува́ння.
Відміна кріпосного права.
5. грам. Група іменників, що мають спільну систему відмінкових закінчень.
Відміна — група імен, що мають спільні особливості відмінювання, пов’язані з характером основи (Сл. лінгв. терм., 1957, 27).
6. діал. Виродок.
— Де ті відміни [брати] могли подітися? — муркотів сам до себе Стефко (Фр., VI, 1951, 144).
Значення в інших словниках
- відміна — Відмі́на: «поганець»[ VI, 144] (первісно «заміняна відьмою в породільниці дитина» згідно з народними повір'ями) [ОГ] — в окр. значенні: виродок [52] — виродок, чортеня [VI] — виродок [I] — за народною міфологією, чортеня, яким підмінено дитину [19;VII] — підкинута дитина, (відмінчя) [X] Словник з творів Івана Франка
- відміна — відмі́на 1 іменник жіночого роду відмінність; варіант відмі́на 2 іменник жіночого роду група слів, що мають спільні особливості відмінювання Орфографічний словник української мови
- відміна — Відмі́на. Вид, різновид. Як хочемо мати ліпші відміни ростин, то не можна спровадити новий ґатунок з чужого краю, але треба таки в своїм краю, на своїй землі витворити нові Гатунки. [... Українська літературна мова на Буковині
- відміна — ВАРІЯНТ, модифікація, відмінність; (неподібність) відмінна риса <�ознака, прикмета>; (в житті) зміна, переміна; грм. група відмінювання. Словник синонімів Караванського
- відміна — [в'ідм’іна] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
- відміна — -и, ж. 1》 Інший вид якогось предмета, явища, речовини і т. ін.; різновидність, варіант. 2》 Риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого. На відміну від кого, чого — інакше, ніж хтось, щось; на противагу кому-, чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відміна — ВІДМІ́НА, и, ж. 1. Різновид чого-небудь, варіант. Ще говорив ігумен, але то вже були тільки відміни того самого (П. Загребельний); Найкращими для баштанних культур є легкі й родючі відміни ґрунту, насамперед супіскові чорноземи (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
- відміна — ВІДМІ́ННІСТЬ (риса, що відрізняє певний предмет, явище тощо від іншого), ВІДМІ́НА, РОЗРІ́ЗНЕННЯ, ВІДХИ́ЛЕННЯ. Максимовичу належить честь встановлення формальної відмінності кобзарських дум від історичних пісень (М. Словник синонімів української мови
- відміна — Відмі́на, -ни; -мі́ни, -мі́н од[від]мі́на, -ни, -ні; -мі́ни, -мі́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)