відносно

ВІДНО́СНО присл. (порівнюючи з чим-небудь), ПОРІ́ВНЯНО, ПОРІ́ВНЮЮЧИ рідше, ЗГЛЯ́ДНО діал. Вітраж є відносно новим видом монументально-декоративного мистецтва (з журналу); Ніч була тиха й порівняно тепла (Я. Гримайло); Ми.. зглядно рідко попадалися на очі о. Телесницькому (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. відносно — відносно – щодо – стосовно Слово відносно вживається і як прислівник, і як прийменник. У першому випадку виступає в значенні “більш-менш”, “порівняно”.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. відносно — відно́сно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. відносно — пр., порівняно, більш-менш; ПРИЙ. стосовно, щодо, щождо. з приводу, г. зглядно,  Словник синонімів Караванського
4. відносно — 1》 Присл. до відносний 1); порівняно. 2》 прийм., з род. в. З приводу; щодо кого-, чого-небудь; стосовно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. відносно — 1. щодо, стосовно, з приводу 2. порівняно, порівнюючи  Словник чужослів Павло Штепа
6. відносно — ВІДНО́СНО. 1. Присл. до відно́сний 1; порівняно. Трохи ширила [книжки] інтелігенція, але відносно мало (Б. Грінченко); Про свою незрадливість дізналась Катерина відносно пізно (Ірина Вільде). 2. у знач. прийм., з род. в. Те саме, що що́до.  Словник української мови у 20 томах
7. відносно — ВІДНО́СНО. 1. Присл. до відно́сний 1; порівняно. Трохи ширила [книжки] інтелігенція, але відносно мало (Гр., Перед.. світом, 1907, 248); Про свою незрадливість дізналась Катерина відносно пізно (Вільде, Сестри.., 1958, 507). 2. прийм., з род. відм.  Словник української мови в 11 томах