відносний

ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу.

ВІДНО́СНИЙ (не цілковитий, не повний, не дуже великий у порівнянні з іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ. У приморців на лівому фланзі запанувала відносна тиша (В. Кучер); Відзначаються (поліаміди) поганою розчинністю й порівняною тугоплавкістю (з газети).

Значення в інших словниках

1. відносний — відно́сний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
3. відносний — -а, -е. 1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. Відносна вологість (повітря) фіз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відносний — Стосовний, див. релятивний  Словник чужослів Павло Штепа
5. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим. Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І.  Словник української мови у 20 томах
6. відносний — Відно́сний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний.  Словник української мови в 11 томах