1. Словник синонімів української мови

відносний

ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу.

ВІДНО́СНИЙ (не цілковитий, не повний, не дуже великий у порівнянні з іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ. У приморців на лівому фланзі запанувала відносна тиша (В. Кучер); Відзначаються (поліаміди) поганою розчинністю й порівняною тугоплавкістю (з газети).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відносний — відно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відносний — -а, -е. 1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. Відносна вологість (повітря) фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відносний — Стосовний, див. релятивний Словник чужослів Павло Штепа
  5. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим. Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відносний — Відно́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний. Словник української мови в 11 томах