1. Великий тлумачний словник сучасної мови

відносний

відно́сний

-а, -е.

1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа.

Відносна вологість (повітря) фіз. — відношення абсолютної вологості до кількості водяної пари, яка насичує простір при цій температурі.

Відносна істина філос. — часткове, приблизне відображення об'єкта, яке змінюється в процесі розвитку пізнання.

Відносна похибка фіз., тех. — відношення абсолютної похибки вимірювання до справжнього значення вимірюваної величини.

Відносний рух — рух матеріальної точки (або тіла) по відношенню до системи відліку, яка сама рухається відносно іншої системи відліку, умовно прийнятої за нерухому.

|| Не цілковитий, не повний, не дуже великий порівняно з іншим. Відносна додаткова вартість. Відносна вартість основних фондів.

Відносна ціна ек. — ціна товару, що визначається у вигляді відношення до ціни іншого, базисного товару.

2》 грам. Який показує відношення до чогось, зв'язок із чимсь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відносний — відно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відносний — Стосовний, див. релятивний Словник чужослів Павло Штепа
  4. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим. Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І. Словник української мови у 20 томах
  5. відносний — ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу. Словник синонімів української мови
  6. відносний — Відно́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний. Словник української мови в 11 томах