відносний
ВІДНО́СНИЙ, а, е.
1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний.
Для Енгельса з відносних істин складається абсолютна істина (Ленін, 14, 1949, 116);
Рух тіла відносно інших тіл, які умовно приймаються за нерухомі, називається відносним рухом (Курс фізики, І, 1957, 9);
Відносні числа; Відносна вологість;
// Не цілковитий, не повний, не дуже великий у порівнянні з іншим.
Але на фронті все ще панував відносний спокій (Кучер, Чорноморці, 1956, 419);
Буйне руде волосся.. при Катерининому анемічному обличчі втрачало весь блиск своєї відносної краси (Вільде, Сестри.., 1958, 16).
2. грам. Який показує відношення до чогось, зв’язок з чимсь.
Відносні прикметники показують ознаку, зумовлену незмінними властивостями предмета (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 309).
Значення в інших словниках
- відносний — відно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- відносний — -а, -е. 1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. Відносна вологість (повітря) фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відносний — Стосовний, див. релятивний Словник чужослів Павло Штепа
- відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим. Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І. Словник української мови у 20 томах
- відносний — ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу. Словник синонімів української мови
- відносний — Відно́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)