1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

відносний

Відно́сний, -на, -не

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відносний — відно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
  3. відносний — -а, -е. 1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. Відносна вологість (повітря) фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. відносний — Стосовний, див. релятивний Словник чужослів Павло Штепа
  5. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим. Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І. Словник української мови у 20 томах
  6. відносний — ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу. Словник синонімів української мови
  7. відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний. Словник української мови в 11 томах