відносний
ВІДНО́СНИЙ, а, е.
1. Який визначається, установлюється у зіставленні, порівнянні з чим-небудь іншим.
Пройдена ним відстань була до смішного мала .. Та, бач, відстань – то є поняття відносне (І. Багряний);
Відносні числа;
// Не цілковитий, не повний порівняно з іншим.
На фронті все ще панував відносний спокій (В. Кучер);
Буйне руде волосся .. при Катерининому анемічному обличчі втрачало весь блиск своєї відносної краси (Ірина Вільде).
2. лінгв. Який указує на відношення до чогось, зв'язок із чимсь.
Відносні прикметники вказують на ознаку, зумовлену незмінними властивостями предмета (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відносний — відно́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- відносний — [в'ідноснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- відносний — -а, -е. 1》 Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; прот. безумовний, абсолютний. Відносні числа. Відносна вологість (повітря) фіз. Великий тлумачний словник сучасної мови
- відносний — Стосовний, див. релятивний Словник чужослів Павло Штепа
- відносний — ВІДНО́СНИЙ (який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим), ПОРІ́ВНЯНИЙ, РЕЛЯТИ́ВНИЙ. Відносна істина; Відносні числа; Порівняна економічна відсталість суспільства; Релятивна єдність колективу. Словник синонімів української мови
- відносний — Відно́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- відносний — ВІДНО́СНИЙ, а, е. 1. Який установлюється, визначається в порівнянні, у зіставленні з чим-небудь іншим; правильний за певних умов, обставин; протилежне безумовний, абсолютний. Словник української мови в 11 томах