відпроситися

ВІДПРО́ШУВАТИСЯ (просити дозволу відлучитися; просити про звільнення від чогось), ВІДПРО́ХУВАТИСЯ, ПРОСИ́ТИСЯ, МОЛИ́ТИСЯ підсил. — Док.: відпроси́тися, відпроха́тися, відмоли́тися. У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Іван Макарович, радий і веселий, взяв доктора під руку і повів до їдальні, хоч той відпрошувався і пручався (В. Гжицький); Першої неділі .. відпрохався Семен у пана на часинку до брата (М. Коцюбинський); І просилася, і молилася: "Пусти мене, старий діду, на вулицю погулять" (пісня).

Значення в інших словниках

1. відпроситися — відпроси́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відпроситися — див. відпрохуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпроситися — ВІДПРОСИ́ТИСЯ див. відпро́хуватися.  Словник української мови у 20 томах
4. відпроситися — ВІДПРОСИ́ТИСЯ див. відпро́хуватися.  Словник української мови в 11 томах
5. відпроситися — Відпрошуватися, -шуюся, -єшся сов. в. відпроситися, -шуся, -сишся, гл. Отпрашиваться, отпроситься. Циган насилу одпросився, — вони його покинули та й пішли. Рудч. Ск. II. 183. Відпросились у матері у Київ. Стор. МПр. 34.  Словник української мови Грінченка