Словник синонімів української мови

віз

ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст. (критий); ГАРБА́ (довгий, з високим драбинчастим коробом — для возіння снопів, соломи, сіна); ГРАБА́РКА, БИНДЮГИ́ (БЕНДЮГИ́) розм. (без короба); БЕЗТА́РКА розм. (пристосований для возіння с.-г. продуктів без тари); ДРАБИНЯ́К розм. (з драбинчастим коробом); МА́ЖА заст. (чумацький віз); ФОРШПА́Н заст., МАЖА́РА діал. (великий довгий віз); ДРО́ГИ діал. (довгий без короба віз для перевезення великих вантажів або трун); КАРУ́ЦА діал. (румунський віз). Важко дихали в темряві коні, тягнучи вози та гармати (О. Гончар); Чулися крики, бряжчання зброї, що розбирали з хурманок (А. Головко); Перед хатою стояла фіра й наш кінь (О. Кобилянська); Вояки сіли на свої хури, заспівали пісень та й поїхали до міста (С. Чорнобривець); У червонуватому світлі надвечір'я .. запрягали (чоловіки) коней, у фургонах уже сиділи їхні жінки й діти (С. Скляренко); За діжкою тяглася гарба з сухим очеретом (З. Тулуб); Він записував номери биндюгів, які везли вантажу проти норми (Ю. Смолич); По дорозі йшли підводи.. В новеньких безтарках теж зерно (Ю. Збанацький); Качковський, заїхавши з возом-драбиняком.., не йшов, як звичайно, у хату (Леся Українка); Звелів йому розіслати слуг на усі чумацькі шляхи, переймати чумаків з мажами солі, закуповувати в їх сіль (І. Нечуй-Левицький); У двір.. повільно рогатими волами втяглися дві великі мажари з кавунами (Я. Баш); Повз вікна кабінету промайнули дроги, кінь з ходу спинився і застиг на місці (О. Копиленко); Хаєцький з'явився в мінроті, гордо сидячи в каруці, напнутій брезентом і запряженій ситими кіньми (О. Гончар).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. віз — Віз залізний: вагон [X]  Словник з творів Івана Франка
  2. віз — (з запряжкою коней, волів) підвода, діал. фіра, заст. (чумацький) мажа, (з драбинами) гарба, драбиняк.  Словник синонімів Полюги
  3. віз — ВІЗ – ХУРА – ПІДВОДА Віз, воза. Чотириколісний транспорт для перевезення вантажів і людей кінною або воловою тягою; приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. Ще далі, біля самої води, стояли вози, повні риби, сала, меду, олії (П.  Літературне слововживання
  4. віз — Віз. Вагон трамвая, поїзда. Рух возів трамваєвих і повозів не був нігде спинений (Б., 1895, 27, 3), Читаєш ті написи і не знаєш, чи се по-руски, чи по-варварски. Вершок таких “руских” написий найдете в возах трамваєвих.  Українська літературна мова на Буковині
  5. віз — Фура, хура, фіра, підвода, д. теліга, каруца, (драбинястий) драбиняк, (на великих колах) гарба, (чумацький) мажа; (вантажний) биндюги, (на грунт) грабарка, (критий) балагула; (ресорний) тачанка; (на довгу дорогу) тарантас; пор. ЕКІПАЖ.  Словник синонімів Караванського
  6. віз — [в'із] воза, м. (на) воз'і, мн. вози, воуз'іў два возие  Орфоепічний словник української мови
  7. віз — I воза, ч. 1》 Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. 2》 Приблизна міра ваги, обсягу, що дорівнює поклажі одного воза. 3》 астр. Назва сузір'я Північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. віз — ВІЗ, во́за, ч. 1. Транспортний засіб на чотирьох колесах із кінною або воловою тягою (здебільшого для перевезення вантажів). Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Т.  Словник української мови у 20 томах
  9. Віз — Віз іменник чоловічого роду сузір'я  Орфографічний словник української мови
  10. віз — Віз ламається, чумак ума набірається. Пригоди учать нас давати собі раду в нещастю. Чумак — доставець солі. Мій віз, мій перевіз, хай туркоче, куди хоче. До моїх справ, хай ніхто не мішається. На чиїм возі їдеш — того й пісню співай.  Приповідки або українсько-народня філософія
  11. віз — Возу, ч. Погана машина. Ти що, пропонуєш на твоєму возі їхати?  Словник сучасного українського сленгу
  12. віз — 1 (воза) ч.; мол. Машина. ПСУМС, 14. 2 (воза) ч.; крим. Пляшка з алкоголем. СЖЗ, 27.  Словник жарґонної лексики української мови
  13. віз — див. багато  Словник синонімів Вусика
  14. віз — докла́сти во́за кому, ірон. Вибити, побити кого-небудь. (Михайло:) Якби я свою (дружину) підстеріг в чім, тут би їй і доклав воза (І. Котляревський). (і) коне́м (на коні́) не об’ї́деш кого, чого. 1. Не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь.  Фразеологічний словник української мови
  15. віз — Віз, во́за, на во́зі; вози́, -зі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  16. віз — ВІЗ¹, во́за, ч. 1. Засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів. Воли поздихали, Вози поламались, З батіжками чумаченьки Додому вертались (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
  17. віз — Віз, воза м. 1) Возъ, телѣга. Род. мн. віз и возів. Чуб. VII. 401. Части воза: снасть, ящик, колеса, голоблі или війя съ ярмом (см. все это Рудч. Чп. 249 — 250). Треба, як п'ятого колеса до воза. Ном. 9811. Привезено сіна тридцять віз. Екатер.  Словник української мови Грінченка