віковий

СТОРІ́ЧНИЙ, СТОЛІ́ТНІЙ, ВІКОВИ́Й. Сторічна війна; Столітній дід; Віковий ювілей.

СПОКОНВІ́ЧНИЙ (який існує з найдавніших часів), ОДВІ́ЧНИЙ (ВІДВІ́ЧНИЙ), ПРАДА́ВНІЙ, ПРАВІ́ЧНИЙ, ВІКОВІ́ЧНИЙ, ВІКОВИ́Й, БАГАТОВІКОВИ́Й, ВІКОДА́ВНІЙ, ПРАСТАРИ́Й, ПРЕДВІ́ЧНИЙ, ДОВІ́ЧНИЙ, ПРЕДКОВІ́ЧНИЙ уроч., ПЕРЕДВІ́ЧНИЙ заст.; ПЕРВІ́СНИЙ, ПЕРВОЗДА́ННИЙ книжн. (який існує з самого початку). В присмерковій пісні колисковій, В оповіді сивій про походи.. Він дзвенів не раз, переливався Споконвічний голубий Дунай (М. Рильський); Щось епічне й святкове почувалось у полі, одвічний перебіг часу й величний спокій (О. Довженко); Відвічний ліс шумів над ним тужливо (І. Франко); Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі (А. Хорунжий); О село Ясиня, верховинське село, .. Ти на горах-горбах, на крутинах лягло, Мов дитя віковічних Карпат (Л. Забашта); Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар); На Запоріжжі воля ніколи не вмирала, давні звичаї ніколи не забувались, козацькі предковічні пісні.. не замовкали (П. Куліш); Потім ліс... Передвічний, непроходимий (Г. Хоткевич). — Пор. 1. да́вній.

Значення в інших словниках

1. віковий — вікови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. віковий — Віко́вий. Літній, похилого віку. В[исоко]преосв[ященство] Митрополит — чоловік віковий, має 77 літ: тому у нього інфлюенца, що тепер ширить ся в Чернівцях, викликала таку грізну недугу (Б., 1895, 14, 4) // пол. wiekowy — 1) віковий, столітній, 2) старий.  Українська літературна мова на Буковині
3. віковий — (ліс) віковічний, споконвічний, вікодавній; (дуб) старий як вік, довговічний.  Словник синонімів Караванського
4. віковий — -а, -е. 1》 Пов'язаний з певним відрізком життя людини, тварини, рослини. Вікова дискримінація — упередження стосовно якої-небудь вікової групи. Віковий ценз — вікове обмеження на посідання певної посади, вид діяльності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. віковий — Сторічний  Словник чужослів Павло Штепа
6. віковий — ВІКОВИ́Й, а́, е́. 1. Пов'язаний з віком людини, тварини, рослини. А ще я подумав про те, що й тут якась асиметрія. І вікова різниця, і я – третій, коли їм, двом, так добре, і гіркота від усього, що я переживав (Г.  Словник української мови у 20 томах
7. віковий — див. стародавній  Словник синонімів Вусика
8. віковий — ВІКОВИ́Й, а, е. 1. Пов’язаний з певним відрізком життя людини, тварини, рослини. За спостереженнями ряду радянських авторів, світлова чутливість залежить від вікових особливостей (Рад. психол. наука..  Словник української мови в 11 томах
9. віковий — Віковий, -а, -е Старый, удрученный лѣтами. Не вмірає віковий, тільки часовий. Ном. № 7262.  Словник української мови Грінченка