віковий
ВІКОВИ́Й, а, е.
1. Пов’язаний з певним відрізком життя людини, тварини, рослини.
За спостереженнями ряду радянських авторів, світлова чутливість залежить від вікових особливостей (Рад. психол. наука.., 1958, 12);
Є види спорту, в яких вікова різниця не відіграє великої ролі. Наприклад, плавання,.. настільний теніс (Рад. Укр., 26.V 1962, 4);
Вікові ступені рослини.
2. Який живе, існує протягом багатьох віків.
То буря порається, вікові дуби валя, мов пруття! (Кв.-Осн., II, 1956, 413);
Це був чудовий, віковий ліс (Скл., Святослав, 1959, 13);
// Який існує споконвіку.
Вікові зелені кручі В осінній обнові (Мал., І, 1956, 197);
Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (Гончар, І, 1954, 93);
// Який триває віками, дуже довго.
Не такої йому [кріпацтву] ждалося волі. Воно ждало за свою вікову працю шматка дарової землі (Мирний, IV, 1955, 213);
Жовтнева революція, найграндіозніша щодо масштабів, найглибша щодо своїх завдань і цілей, здійснила вікові сподівання трудящих (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 4).
Словник української мови (СУМ-11)