віковий
ВІКОВИ́Й, а́, е́.
1. Пов'язаний з віком людини, тварини, рослини.
А ще я подумав про те, що й тут якась асиметрія. І вікова різниця, і я – третій, коли їм, двом, так добре, і гіркота від усього, що я переживав (Г. Усач);
За спостереженнями ряду авторів, світлова чутливість залежить від вікових особливостей (з наук. літ.);
Є види спорту, в яких вікова перевага не відіграє великої ролі. Наприклад, кінний спорт, стрільба, настільний теніс (з газ.);
Вікові ступені рослини.
2. Який живе, існує протягом багатьох віків.
То буря порається, вікові дуби валя, мов пруття! (Г. Квітка-Основ'яненко);
Це був чудовий, віковий ліс (С. Скляренко);
Готували дно під затоплення, валили верби вікові в три обхвати, після того ще взялись і за комиші (О. Гончар);
// Який існує споконвіку.
Вікові зелені кручі В осінній обнові (А. Малишко);
Поцокували солдатські підкови по віковім камінню, на яке ще досі ніхто не ступав (О. Гончар);
// Який триває віками, дуже довго.
Не такої йому [кріпацтву] ждалося волі. Воно ждало за свою вікову працю шматка дарової землі (Панас Мирний);
Якщо рухатися в океан із суші, то спершу потрапляємо в зону шельфу. Дно шельфу рівнинне, вимодульоване віковими хвилями (з навч. літ.);
* Образно. Україно, ти моя молитва, Ти моя розпука вікова... Громотить над світом люта битва За твоє життя, твої права (В. Симоненко).
Словник української мови (СУМ-20)