годівник

ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О. Кобилянська); Старший син Василь, материна поміч, годівник сім'ї (К. Гордієнко); Готова була (небагата шляхта) за свого хлібодара витягати з піхов гострі шаблі — і розливати братерську кров... (Панас Мирний); Вирішили (охоронці) навідати свого хлібодавця (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. годівник — годівни́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. годівник — -а, ч., рідко. Те саме, що годувальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годівник — ГОДІВНИ́К, а́, ч. Те саме, що годува́льник. Старший син Василь, материна поміч, годівник сім'ї (К. Гордієнко); Традиційно батько сприймається як годівник, який відповідає за прийняття рішень, як носій вищого авторитету (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. годівник — ГОДІВНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що годува́льник. Старший син Василь, материна поміч, годівник сім’ї (Горд., II, 1959, 16).  Словник української мови в 11 томах