годівник

ГОДІВНИ́К, а́, ч.

Те саме, що годува́льник.

Старший син Василь, материна поміч, годівник сім'ї (К. Гордієнко);

Традиційно батько сприймається як годівник, який відповідає за прийняття рішень, як носій вищого авторитету (із журн.).

Значення в інших словниках

1. годівник — годівни́к іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. годівник — -а, ч., рідко. Те саме, що годувальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. годівник — ГОДУВА́ЛЬНИК (той, хто утримує кого-небудь), ГОДІВНИ́К рідше, ХЛІБОДА́Р уроч., ХЛІБОДА́ВЕЦЬ розм. Його артистична кар'єра скінчилася тим, що він став лише звичайним годувальником і опікуном своєї хоровитої матері (О.  Словник синонімів української мови
4. годівник — ГОДІВНИ́К, а́, ч., рідко. Те саме, що годува́льник. Старший син Василь, материна поміч, годівник сім’ї (Горд., II, 1959, 16).  Словник української мови в 11 томах