гоже
ВА́РТО присудк. сл. (про доцільність, доречність якоїсь дії тощо), ВАРТ, ДОРЕ́ЧНО, ДОЦІ́ЛЬНО, ЛИ́ЧИТЬ, ГОДИ́ТЬСЯ, НЕ ВА́ДИТЬ, НЕ ЗАВА́ДИТЬ, ГО́ЖЕ, НЕ ЗА́ЙВО (НЕ ЗА́ЙВЕ), НЕ ЗАЙВИНА́, НЕ ШКО́ДИТЬ. Варто б помістити у Віснику його (Рильського) портрет і хоч коротку біографію (М. Коцюбинський); — Воля, бач, дорога річ, за неї варт дорого заплатить, — сказав перевожчик і привів їх (бурлаків) до попа (І. Нечуй-Левицький); Доречно буде розповісти історію Кортелісів — одного з сіл на Волині (з газети); Кінофільми доцільно використовувати як під час викладу нового матеріалу, так і на повторювально-узагальнюючих уроках (з журналу); У дорозі ж ридати не личить (Т. Масенко); Я сміло всім кажу, що.. темному народу просвітиться годиться (В. Самійленко); Часом не завадить І давніше пригадати (Леся Українка); Любої пари не знайшов, а побратись абияк не гоже (Марко Вовчок); Не зайво також розповісти учням і про хімічний склад чавуну (з посібника); Не зайвина перевірити ще раз (сівалку) (з газети); А ви записуйте, не шкодить такую річ і записать, Бо се не казка, а билиця, Або бувальщина, сказать (Т. Шевченко). — Пор. ба́жано, тре́ба.
ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал., ЛА́ЦНО діал.; У ПОРЯ́ДКУ розм., ПОРЯ́ДОК (ПО́ВНИЙ ПОРЯ́ДОК) розм., ДОБРО́ розм., СЛА́ВА БО́ГОВІ (БО́ГУ) розм., ХВАЛИ́ТИ БО́ГА розм., ЛАФА́ фам., БЛА́ГО заст. (у ролі присудка — також про успішний хід справ, сприятливі обставини). Він обіймав свою матір і говорив їй, що його вчення добре йде (М. Хвильовий); Добре було б, якби ти могла на Великдень приїхати сюди по мене.. І здумать не можу, як би було хороше! (Леся Українка); Хіба нам нічого їсти або пити, або ні в чому хороше походити? (П. Куліш); Ой дівчино, дівчинонько, співай мені пісні, Бо співаєш дуже гарно, як соловій в лісі (коломийка); Марко корів занехаяв, а Санька виходила! Доглядає славно, знаменита доярка (К. Гордієнко); — Йди постій біля клуні, а я тут посиджу: і тобі гарно буде, і мені славно (М. Стельмах); — І що б він не зробив — то все гаразд, усе до ладу, а от як Галя що зробить — то все не так (Панас Мирний); — Дай же, Боже, щоб усе було гоже! — промовив Ярема (Грицько Григоренко); П'єса пройшла вдало (О. Донченко); — Женився б ти справді! Хоч на старість пожив би по-людському (С. Васильченко); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно (Г. Хоткевич); Приборами стукали шумніш, а вже що їли — на славу! (А. Головко); Розв'яже (дядько) торбу, дістане хліба, сала, поїсть добряче (С. Олійник); — Бути безстрашним — це просто здорово, — шепоче в темряві Гена(О. Гончар); Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці.., приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський); Що не складно, то не ладно (прислів'я); — Ну, замаскувались, я вам скажу, Андрію Володимировичу, ви лепсько. Без свічки не знайдеш (Ю. Збанацький); — І гризотні нема з жінкою: любо та тихо, по-божому (М. Коцюбинський); Батько тримається файно, не виявляє нічим, що йому жаль розлучатися з нами (Д. Бедзик); Лацно тобі, коли тато здоровий гарує вдень і вночі (С. Ковалів); — Не бійся, все буде в порядку (Григорій Тютюнник); Бій пам'ятаю в Монголії. Нічого, кінчили його пристойно, повний порядок, як говориться (Ю. Яновський); Добро, у кого є господа, А в тій господі є сестра Чи мати добра (Т. Шевченко); У годину суху Відходились усі мости І сказав я — вже слава Богу (М. Вінграновський); — Хвалити Бога, що в нас багатий, а не задрипаний пан: буде що ділити людям (М. Стельмах); Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил (Ю. Смолич); Впаду я, вражений стрілою, Чи мимо пролетить вона, — Все благо (переклад М. Рильського). — Пор. 1. непога́но, прекра́сно.
ЛЮ́БО присудк. сл., ПРИЄ́МНО, ВТІ́ШНО, ГА́РНО, ГО́ЖЕ. І дід, і баба у неділю На призьбі вдвох собі сиділи.. Сіяло сонце, в небесах Ані хмариночки, та тихо, Та любо, як у раї (Т. Шевченко); Йому приємно, що костюм, безперечно, викликав щире захоплення в його друга (О. Донченко); Як нам втішно в обіймах у нього (тата) (В. Бичко); (Іван:) Ось я бачу — дівчата не всі тут, се не гарно! (С. Васильченко); — Пливи і не журись, небоже! Уже тобі скрізь буде гоже (І. Котляревський).
Словник синонімів української мови