голосниця
ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..! Аж дивуєшся було — як воно Господь такому маленькому чоловікові та дасть таку горлянку (Г. Хоткевич); Дурний, хто, помилок лякаючись, Не сміє братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (І. Франко).
Словник синонімів української мови