голосниця
ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..! Аж дивуєшся було — як воно Господь такому маленькому чоловікові та дасть таку горлянку (Г. Хоткевич); Дурний, хто, помилок лякаючись, Не сміє братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- голосниця — Гортань [I] голосни́ця: гортань [ІФ,1890] — Можна мати серйозні застереження і сумніви чи «голосниця» («ухопив був старого жида за горло і почув, як під його пальцями товчеться, мов жива кров у жилах, та бігає голосниця» (314) означає... Словник з творів Івана Франка
- голосниця — голосни́ця іменник жіночого роду гортань діал. Орфографічний словник української мови
- голосниця — -і, ж., діал. Гортань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- голосниця — ГОЛОСНИ́ЦЯ, і, ж., діал. 1. Гортань. Дурний, хто, помилок лякаючись, Не сміє братися до діла, – Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (І. Франко); У мене самого від почутого так пересохла голосниця, що я не міг говорити (В. Словник української мови у 20 томах
- голосниця — ГОЛОСНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Гортань. Дурний, хто, помилок лякаючись, Не смів братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (Фр., XI, 1952, 73). Словник української мови в 11 томах
- голосниця — Голосниця, -ці ж. 1) ? Я ж його (пристріт) викликаю.... з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52. 2) Вертикально стоящее бревно въ куполѣ гуцульской церкви. Шух. I. 117. Словник української мови Грінченка