1. Словник української мови Грінченка

голосниця

Голосниця, -ці

ж.

1) ? Я ж його (пристріт) викликаю.... з вух, з під вух, з голосниць, з під голосниць. ЕЗ. V. 52.

2) Вертикально стоящее бревно въ куполѣ гуцульской церкви. Шух. I. 117.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосниця — Гортань [I] голосни́ця: гортань [ІФ,1890] — Можна мати серйозні застереження і сумніви чи «голосниця» («ухопив був старого жида за горло і почув, як під його пальцями товчеться, мов жива кров у жилах, та бігає голосниця» (314) означає... Словник з творів Івана Франка
  2. голосниця — голосни́ця іменник жіночого роду гортань діал. Орфографічний словник української мови
  3. голосниця — -і, ж., діал. Гортань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. голосниця — ГОЛОСНИ́ЦЯ, і, ж., діал. 1. Гортань. Дурний, хто, помилок лякаючись, Не сміє братися до діла, – Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (І. Франко); У мене самого від почутого так пересохла голосниця, що я не міг говорити (В. Словник української мови у 20 томах
  5. голосниця — ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..!... Словник синонімів української мови
  6. голосниця — ГОЛОСНИ́ЦЯ, і, ж., діал. Гортань. Дурний, хто, помилок лякаючись, Не смів братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (Фр., XI, 1952, 73). Словник української мови в 11 томах