голубар

ГОЛУБІВНИ́К (той, хто розводить голубів), ГОЛУБА́Р, ГОЛУБ'Я́ТНИК рідше. Багато відомостей про повадки й життя птахів передали Петрові Федоровичу батько й дід, теж пристрасні голубівники (з газети); Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Смолич); Голуб'ятники оглядали голубеня, вихали по руці, щоб воно показало корпус (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. голубар — голуба́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. голубар — -я, ч. Той, хто розводить, тримає голубів. || Фахівець із голубівництва.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубівни́к. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. голубар — ГОЛУБА́Р, я́, ч. Те саме, що голубово́д. Був з Сашка найперший голубар поміж усіма голубарями (Смолич, Світанок.., 1953, 12).  Словник української мови в 11 томах