гордовито

ГО́РДО (з почуттям особистої гідності), ГОРДОВИ́ТО, ЗГО́РДА, СПИ́ШНА розм. (також із відчуттям власної переваги). Він гордо скаже: "Ні!" — і гордо здійме чоло, І гордо піде геть, не глянувши назад (Леся Українка); Вона гордовито сиділа на візку і, начепивши окуляри, дуже задирала голову вгору (І. Нечуй-Левицький); Лошаков падав коло Колісника, руку йому подавав не згорда, як пан, а по-приятельськи (Панас Мирний); Походжали (великі власники) собі гордо по Бориславі, спишна позирали на робітників (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. гордовито — гордови́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. гордовито — Присл. до гордовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гордовито — ГОРДОВИ́ТО. Присл. до гордови́тий. Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав (Л. Глібов); Трактористи сьогодні тримали керма якось особливо хвацько й гордовито (О. Гончар); Мулатка гордовито сходить по східцях .. й по черзі вітається з гостями (Ю. Бедзик).  Словник української мови у 20 томах
4. гордовито — ГОРДОВИ́ТО. Присл. до гордови́тий. Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав (Гл., Вибр., 1957, 179); Трактористи сьогодні тримали керма якось особливо хвацько й гордовито (Гончар, Новели, 1954, 161)...  Словник української мови в 11 томах