гордовито
ГОРДОВИ́ТО. Присл. до гордови́тий.
Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав (Гл., Вибр., 1957, 179);
Трактористи сьогодні тримали керма якось особливо хвацько й гордовито (Гончар, Новели, 1954, 161);
Мулатка гордовито сходить по східцях.. й по черзі вітається з гостями (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 134).
Словник української мови (СУМ-11)