гордовито
ГОРДОВИ́ТО.
Присл. до гордови́тий.
Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав І гордовито поглядав (Л. Глібов);
Трактористи сьогодні тримали керма якось особливо хвацько й гордовито (О. Гончар);
Мулатка гордовито сходить по східцях .. й по черзі вітається з гостями (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)