гордовитість
ГОРДОВИ́ТІСТЬ, тості, ж.
Властивість за знач. гордови́тий 1, 3.
В неї блискавкою майнула думка тікати, але природжена гордовитість і почування своєї шаноби вдержало її на місці (І. Нечуй-Левицький);
Ми заявляємо це не від гордовитості чи пихи, а тому, що упевнені в своїх силах і правоті (О. Довженко);
Обтрусивши сніг, одразу ж стала схожа на ту Марію, яку він недолюблював за гордовитість і холодну неприступність (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)