горішник

ЛІЩИ́НА (лісовий кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами), ГОРІ́ШИНА (ОРІ́ШИНА рідко), ГОРІ́Х рідше, ГОРІ́ШНИК рідше, ЛІ́СКА діал. Вона пішла навпростець, продираючись крізь ліщину, зриваючи інколи золотавий горіх (О. Донченко); Та все ж найбільше і найщедріше живила земля густі зарослі шершавої горішини (А. Шиян); Гарячково погнав (Мартинко) буланого в найгустіші чагарники, проскочив у неглибокий, зовсім зарослий орішиною, ярок і став наслухатись (І. Ле); На горі між буком чорніє подекуди сосна, а над струмком стоять горіхи (ліщина) (М. Коцюбинський); З'явившись зовсім тихо серед хащів горішника, лимонника й бояришника, він раптом зупиняється і увесь перетворюється в слух (О. Довженко); Ой дубе зелененький, ти, зелена ліско, Ходи з нами за волами, молода невістко (коломийка).

Значення в інших словниках

1. горішник — горі́шник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. горішник — -а, ч., рідко. Те саме, що ліщина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горішник — ГОРІ́ШНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ліщи́на. Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (М. Коцюбинський); З усіх боків монастиря сади – сливники, горішники, груші і яблуні (У.  Словник української мови у 20 томах
4. горішник — ГОРІ́ШНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ліщи́на. Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (Коцюб., І, 1955, 459).  Словник української мови в 11 томах