горішник

ГОРІ́ШНИК, а, ч., рідко.

Те саме, що ліщи́на.

Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (М. Коцюбинський);

З усіх боків монастиря сади – сливники, горішники, груші і яблуні (У. Самчук);

Ми перетнули неглибоку ущелину, потім зіп'ялися на схил гори, порослий горішником (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. горішник — горі́шник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. горішник — -а, ч., рідко. Те саме, що ліщина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горішник — ЛІЩИ́НА (лісовий кущ родини березових з їстівними плодами — горіхами), ГОРІ́ШИНА (ОРІ́ШИНА рідко), ГОРІ́Х рідше, ГОРІ́ШНИК рідше, ЛІ́СКА діал. Вона пішла навпростець, продираючись крізь ліщину, зриваючи інколи золотавий горіх (О.  Словник синонімів української мови
4. горішник — ГОРІ́ШНИК, а, ч., рідко. Те саме, що ліщи́на. Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (Коцюб., І, 1955, 459).  Словник української мови в 11 томах