гребти
ВЕСЛУВА́ТИ (веслами переміщати човен, судно), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ГРЕБТИ́СЯ рідше. Вітру в бухті майже не відчувалося, і рибалки веслували, щоб швидше підійти до пристані (М. Трублаїні); Троянці разом прийнялися І стали веслами гребти (І. Котляревський); Човен ішов назад, дівчина завзято горнула воду (Г. Коцюба); Пригнувшись на плотах, шалено гребла піхота. — Гребись, брати, гребись! (О. Гончар).
ЗАВОЛОДІ́ТИ чим (узяти собі, у своє користування, володіння), ОВОЛОДІ́ТИ, ПРИВЛА́СНИТИ що, ПРИСВО́ЇТИ що, ПОСІ́СТИ що, ЗАВЛАДА́ТИ рідко, ЗАПОСІ́СТИ що, діал.; УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) що, ЗАБРА́ТИ що, ЗАЙНЯ́ТИ що, ЗАХОПИ́ТИ що, ЗАГРАБУВА́ТИ що, розм., ЗАГРА́БИТИ що, розм. (силою, хитрістю тощо); ЗДОБУ́ТИ що (у бою, зі зброєю); ВІДІБРА́ТИ що, ВІДНЯ́ТИ що, ЗАГА́РБАТИ що, ЗАГРЕБТИ́ що, розм., ЗАГРАБА́СТАТИ що, розм., ЗГА́РБАТИ що, розм., ЗАПОПА́СТИ що, розм., ЗАЖЕ́РТИ що, розм. (привласнюючи чуже); УРВА́ТИ (УВІРВА́ТИ) (ВВІРВА́ТИ) що, розм., ВІДХОПИ́ТИ що, розм., ВІДХВАТИ́ТИ що, розм. (поспіхом, раптово або якусь частину). — Недок.: заволодіва́ти, оволодіва́ти, привла́снювати, присво́ювати, посіда́ти, запосіда́ти, бра́ти, забира́ти, займа́ти, захо́плювати, здобува́ти, відбира́ти, відніма́ти, зага́рбувати, загріба́ти, гребти́, заграба́стувати, граба́стати, запопада́ти, зажира́ти, урива́ти (врива́ти), відхо́плювати, відхва́чувати. (Благонравов:) Оволодіти станцією Колокол — це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук); Забрав (німець) і цигарки. Жадібно вихопив їх, аж кишеню в шинелі вивернув, і привласнив (І. Ле); Присвоїв мою сокиру (Словник Б. Грінченка); Пан забрав собі кращі землі.., половина села мусила брати землю на шпилях понад крутими балками (І. Нечуй-Левицький); Займайте, хлопці, займайте гору за лісом! Гору займайте! От пропадуть, пропадуть нізащо! — говорив він у розпачі (О. Довженко); Єремія захопив Хорольщину, котру вже давно королі подарували Станіславові Жолкевському, і вже там хазяйнував (І. Нечуй-Левицький); Сьомого травня наші війська здобули Сапун-гору (В. Кучер); Добре запам'ятав посол умови, що відбирали в козаків усі їх вольності й права (З. Тулуб); Через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах); Багач чуже загрібає, бо своєму ліку не знає (прислів'я); — Чаплинський, підстароста черкаський, теж був сумирний,.. а сам тільки дивився, як би заграбастати сотників хутір (П. Панч); (Палажка:) А йому аби запопасти гроші (Панас Мирний); Син оженився добре, а дочку ще треба заміж віддавати. Де ж його всячини їй набрати, як не з хазяйствечка у сватів увірвати? (Л. Яновська); — Колонізація північно-східного узбережжя є лише першим кроком до не дуже віддаленої мети: відхопити Камчатку від нашої імперії (М. Стельмах). — Пор. 1. зага́рбати.
ЗГРІБА́ТИ (гребучи, збирати докупи, в одне місце), ГРЕБТИ́, ГОРНУ́ТИ, ЗГОРТА́ТИ, ГРОМА́ДИТИ, ЗГРОМА́ДЖУВАТИ, ЗАГРІБА́ТИ, ЗВОЛІКА́ТИ, ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ рідко. — Док.: згребти́, згорну́ти, згрома́дити, загребти́, зволокти́, зволочи́ти, загрома́дити. Чоловік у кирзових чоботях, кожушку-безрукавці, в солдатській шапці згрібав граблями в молоденькому садочку сухе бадилля, поруділе вишневе та яблуневе листя (В. Козаченко); Христина.. завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (М. Стельмах); Він вимів кімнату, але сміття згорнув на купу й лишив у однім закутку (О. Кобилянська); Він громадив граблями суху траву коло липи, в'язав її в оберемки і щільно ставив їх до стін (П. Козланюк); Їй не було гірше роботи згромаджувати кістрицю, — мокра, колюча, вона і помаже її всю, і руки поколе, і ноги подряпа (Панас Мирний); Іржаве листя каштанів опало на вигорілу траву, і його не загрібали (В. Кучер); Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур'яни, випалювали, очищали поле для тракторів (К. Гордієнко). — Пор. 1. нагорта́ти.
Словник синонімів української мови