грудина

ГРУ́ДИ (передня частина тулуба від шиї до живота), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДИ́НА розм., ГРУДНИ́НА розм., ПА́ЗУХА розм., ГРУДНИ́ЦЯ розм. Він купався, зайшовши по груди у річку (О. Довженко); Не тратили (батьки) надії, що час або якийсь випадок звернуть їм дитину, притулять її знов до чулого батьківського лона (М. Коцюбинський); Золота грива Перса покрила У коня вороного (пісня); Терпило колесом випинав могучу грудину (С. Васильченко); Він з'явився в дверях, розхристав сорочку й показав волохату груднину (С. Чорнобривець); Виразно чув (Данько), як десь у пазусі йому, за худими, молоденькими реберцями тріпочеться серце (О. Гончар); Робусинський і собі ліг недалечко, виставив грудницю, щоб провіяло (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. грудина — груди́на іменник жіночого роду груди; довгаста кістка, з якою з'єднані передні кінці грудних ребер і частини плечового пояса  Орфографічний словник української мови
2. грудина — -и, ж. 1》 анат. Те саме, що груднина 2). 2》 розм. Те саме, що груди 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грудина — ГРУДИ́НА, и, ж. 1. анат. Те саме, що грудни́на 2. Верхні 10 пар ребер сполучаються хрящами з вузькою плоскою кісткою — грудиною (Анат. і фізіол. люд., 1957, 35). 2. розм. Те саме, що гру́ди 1. Уславлений бунтарник Терпило колесом випинав могучу грудину.. і казав промову (Вас., І, 1959, 238).  Словник української мови в 11 томах
4. грудина — Грудина, -ни ж. Передняя часть груди, гдѣ находится грудная кость. Нічим грудини прикрити. Ном. № 1527. По чому продаєш грудину? (О человѣкѣ, у котораго грудь раскрыта). Ном. № 11226. 2) Передняя часть груди, отдѣленная отъ стяга, грудина. Волова грудина.  Словник української мови Грінченка