грудниця

ГРУ́ДИ (передня частина тулуба від шиї до живота), ЛО́НО поет., ПЕ́РСА (ПЕ́РСИ) поет., ГРУДИ́НА розм., ГРУДНИ́НА розм., ПА́ЗУХА розм., ГРУДНИ́ЦЯ розм. Він купався, зайшовши по груди у річку (О. Довженко); Не тратили (батьки) надії, що час або якийсь випадок звернуть їм дитину, притулять її знов до чулого батьківського лона (М. Коцюбинський); Золота грива Перса покрила У коня вороного (пісня); Терпило колесом випинав могучу грудину (С. Васильченко); Він з'явився в дверях, розхристав сорочку й показав волохату груднину (С. Чорнобривець); Виразно чув (Данько), як десь у пазусі йому, за худими, молоденькими реберцями тріпочеться серце (О. Гончар); Робусинський і собі ліг недалечко, виставив грудницю, щоб провіяло (А. Свидницький).

МАСТИ́Т (запалення грудних залоз), ГРУДНИ́ЦЯ.

Значення в інших словниках

1. грудниця — грудни́ця 1 іменник жіночого роду груди рідко грудни́ця 2 іменник жіночого роду мастит  Орфографічний словник української мови
2. грудниця — -і, ж. 1》 розм., рідко. Те саме, що груди 1). 2》 мед. Запалення грудних залоз; мастит.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. грудниця — ГРУДНИ́ЦЯ², і, ж. Степова багаторічна рослина родини складноцвітих із дрібними жовтими квітками, зібраними у суцвіття. На степах [росте] чистотіл, чебрець, деревій голий, ковила, хизується грудниця жовта (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. грудниця — ГРУДНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм., рідко. Те саме, що гру́ди 1. Робусинський і собі ліг недалечко, виставив грудницю, щоб провіяло (Свидн., Люборацькі, 1955, 208). 2. мед. Запалення грудних залоз; мастит.  Словник української мови в 11 томах
5. грудниця — Грудниця, -ці ж. 1) = грудина 1. Подольск. г. Плечі і грудницю руб'ям покриває. Мкр. Н. 97. 2) раст. Linosiris villosa Dc. ЗЮЗО. І. 126.  Словник української мови Грінченка