грішник

ГРІ́ШНИК (той, хто грішить), ГРІ́ШНИЙ, НЕЧЕСТИ́ВЕЦЬ книжн., заст., НЕЧЕСТИ́ВИЙ книжн., заст. Кожну хвилину я дожидав, що ось-ось Бог покарає мене, такого великого грішника (С. Васильченко); — Перш було, як який грішник попаде сюди (в пекло), то навдивовижу, та й то бували все то душогубці (Г. Квітка-Основ'яненко); Сідала (матушка Раїса) біля дівчинки і.. повчала.., як люто карає Боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (О. Донченко); (Годвінсон:) Розмова з нечестивим і праведні уста споганить може (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. грішник — грі́шник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. грішник — Гріховод|а|, блудник, с. нечестивець, ЕВ. перелюбець, перелюбник; (порушник догм) ГЕРЕТИК.  Словник синонімів Караванського
3. грішник — [гр’ішниек] -ка, м. (на) -ков'і /-ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
4. грішник — -а, ч. Той, хто має гріхи, грішить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. грішник — Атеїст, безбожник, безвірник, блюзнір, боговідступник, богохульник, бузувір, великогрішник, гріховодник, невіра, невірник  Словник синонімів Вусика
6. грішник — Грі́шник, -ка; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. грішник — ГРІ́ШНИК, а, ч. Той, хто має гріхи, грішить. [Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Котл.  Словник української мови в 11 томах
8. грішник — Грішник, -ка м. Грѣшникъ. Ном. № 5098.  Словник української мови Грінченка