грішник
ГРІ́ШНИК, а, ч. Той, хто має гріхи, грішить.
[Виборний:] Великим грішникам часто і даром проходить, а маленьким грішникам такого задають бешкету, що і старикам невпам’ятку (Котл., II, 1953, 15);
Існує українська казка-легенда про великого грішника, який вчинив багато злодіянь, а пізніше покаявся (Мист., 6, 1955, 6).
Словник української мови (СУМ-11)