гінка

ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Дрозд); Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Яновська); Гучніше загуркотів, вертаючись із протилежного кінця гонів, трактор (І. Рябокляч).

Значення в інших словниках

1. гінка — гі́нка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. гінка — -и, ж., с. г. Те саме, що гін 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гінка — ГІ́НКА, и, ж., с. г., заст. Те саме, що гін 3. Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Яновська).  Словник української мови у 20 томах
4. гінка — ГІ́НКА, и, ж., с. г. Те саме, що гін 2. Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Янов., І, 1959, 423).  Словник української мови в 11 томах