гін
ГІН (смуга поля, що обробляється машиною, знаряддям в один захват), ГІ́НКА, ГО́НИ мн. Брався (батько) до коси і спрагло проходив гін, а відтак і другий, бо здавна любив і умів косити (В. Дрозд); Другу гінку вони вже не загонили нарізно, а орали спільно, плуг за плугом (Л. Яновська); Гучніше загуркотів, вертаючись із протилежного кінця гонів, трактор (І. Рябокляч).
Словник синонімів української мови