даремний
БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Журахович); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний (Леся Українка); У грудях нез'ясована тривога й хвилювання (Я. Качура); Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський). — Пор. безпідста́вний, неви́правданий.
ДАРЕ́МНИЙ (який не дає сподіваних наслідків, не досягає мети), МА́РНИЙ, БЕЗПЛІ́ДНИЙ, БЕЗРЕЗУЛЬТА́ТНИЙ, БЕЗУСПІ́ШНИЙ, НЕУСПІ́ШНИЙ рідше, НАДАРЕ́МНИЙ розм., ЗАДАРЕ́МНИЙ розм., ПУСТИ́Й розм., ПРОПА́ЩИЙ розм., ЗАПРОПА́ЛИЙ діал.; НЕВДЯ́ЧНИЙ (який не виправдовує затрачених зусиль). Даремна праця, марний труд, Даремні нарікання: Часам минулим чудо з чуд Не верне існування (П. Грабовський); Верни мені прожите марно, Всевладний часе, поверни Безплідний день, пусту годину, Верни мені -- мої ж вони! (М. Нагнибіда); Запросини їхні були безуспішні (Ю. Смолич); Неуспішний задум; На санях, у свиті драній, Сіпає мужик, Ньока шкапі неслухняній, — Задаремний крик (переклад П. Грабовського); — Пустоцвіт сам і робота твоя пуста! Гріш ціна такій роботі! (О. Гончар); Їхати далі — однаково пропаща справа, але й вертатися ні з чим (А. Головко); Дурному про розумне балакати — запропала праця (Словник Б. Грінченка).
Словник синонімів української мови