даремний
ДАРЕ́МНИЙ, а, е.
1. Який не дає наслідків; марний.
Марні надії, даремні сподіванки… Ніхто не прибуде (Коцюб., І, 1955, 348);
Не ждіть, пани, добра: даремна гра! (Тич., І, 1957, 79).
2. Який не має серйозних причин; безпідставний, непотрібний.
Але вся їх лютість була даремна, — в селі ніхто не показувався (Фр., VI, 1951, 94);
Вже ж бо сон мій не зовсім даремний.. Сон, що сниться у неділю рано, Зроду-звіку не минає здарма (Л. Укр., І, 1951, 101).
3. діал. Дарований.
Даремному коневі в зуби не дивляться (Номис, 1864, № 4610);
Їм даремний окраєць ніколи в зуби не дивився (Чендей, Вітер.., 1958, 79).
Словник української мови (СУМ-11)